Вірменське весілля: традиції та звичаї

Усім до душі багатолюдне, красиве, веселе і щедре вірменське весілля. Його традиції хлібосольні, з бажанням пригостити якомога більше людей. Обряди незвичайні та відрізняються від традиційних українських.

Кого запрошують на весілля

Усіх, кого лиш можна: родичів, знайомих, друзів. І навіть тих, кого зустрінуть по дорозі (це давня традиція, сучасні весілля можуть бути іншими). Гуляння тривають кілька днів – до тижня. У всьому відчувається розмах і масштаб.

Хто головний на весіллі

До весілля родичі збираються разом і вирішують, кого відправити в дім нареченої, кому йти за нею. Це повинні бути найдостойніші люди. Делегацію очолює макарапет – найповажніший член сім’ї. Його слово незаперечне, його повинні всі слухатись.

Це людина, яка бере участь в організації весілля, коригує його етапи, вирішує суперечки. Йому і його помічникам – макарам – підпорядковується й наречений. А вони охороняють його на весіллі від усіх несподіванок.

Вірменські весільні традиції диктують обов’язкову присутність свахи. Це найдосвідченіша і шановна жінка, міджнорд кін. Вона повинна походити з роду нареченого і бути йому кровною ріднею.

Її робота – посватати дівчину, тобто умовити сім’ю нареченої віддати її заміж за нареченого. Приготування до весілля починаються тільки після того як батьки дали згоду на шлюб. Але спочатку – обряд сватання.

Сватання

Сватання у Вірменії проходить за суворими правилами. На розмову з батьками приходять виключно чоловіки. Їх очолює кавор. Це наймудріший і авторитетний родич.

Саме на сватанні офіційно роблять пропозицію нареченій. Традиції сучасного вірменського весілля, як і древнього, забороняють відразу ж погоджуватися на пропозицію. Батьки повинні відмовити, і свати приходять знову. На цей раз батьки погоджуються (якщо це входять до їхніх планів). Це – пропуск для наступного кроку перед весіллям – заручення.

Заручини

Якщо обидві родини пройшли цей обряд, значить, наречений та наречена офіційно заручені. Це головний етап перед шлюбом. У будинку майбутнього чоловіка збирається вся рідня. Вони готують для нареченої багаті подарунки. Це золоті прикраси, ювелірні штучки з дорогоцінними каменями, срібло.

Батьки нареченої накривають багатий стіл. Звучать побажання здоров’я, щастя і довгих років. Потім, після невеликого застілля, всі переходять в будинок жениха. Там продовжують святкувати заручини.

Наречену виводить кавор і разом з подружками приводить її за стіл до майбутнього чоловіка. Той одягає їй на палець заручальне кільце з каменем. З давніх часів вважалося, що з цього моменту молоді та їхні сім’ї виявили довіру і почали сімейні відносини один з одним. Вірменські весільні звичаї склалися так, що на заручинах визначають і день весілля.

Весілля

Це дуже велелюдне свято. Наречену одягають у плаття, вибране й подароване сім’єю жениха. Звучать сумні пісні, наречена прощається з незаміжнім життям. Потім після традиційного танцю під мелодію ‘Узундара’ батько нареченої передає її руку нареченому.

Це – благословення, після якого дівчину відвозять з будинку батьків. Її забирає кавор, його супроводжують друзі та батьки нареченого, інші гості. Батькам нареченої у дар приносять багато щедрих подарунків (сині). У їх числі – страви з солодкими фруктами, дорогі вина і ласощі-делікатеси.
Молодих вінчають у храмі. Священик пов’язує на кисті молодим зелені та червоні нитки, сплетені удвічі. Вірменські традиції на весіллі свідчать про те, що це символ єдності пари. А ще нитки покликані захищати від лихого ока і злих духів.

На вінчанні наречений надягає нареченій на палець весільне кільце. В його будинку вже приготували багаті столи і чекають гостей з храму. Застілля проходить з тостами, танцями, веселощами. Молодим дарують багато подарунків, переважно дорогі ювелірні прикраси. Це показує, що сім’я нареченого знатна і багата.