Весілля на Русі: традиції, обряди та звичаї

Більшість весільних обрядів Стародавньої Русі відійшли у вічність, але все ж чимало з них залишилися або в пам’яті, або їх застосовують на весіллі. Найважливіші весільні традиції на Русі – це:

• сватання, після якого іноді (не завжди) йшли оглядини,
• далі йшли змовини (або застаріла назва – рукобиття),
• дівич-вечір та парубочий вечір (другий був набагато популярнішим),
• вінчання,
• саме весілля,
• шлюбна ніч.

Весілля було цілим бенкетом і тривало від 3 днів до тижня гулянь.

Якщо ці обряди не виконувалися або були проведені не в тому порядку, вважалося, що цикл не завершено, і молоде подружжя не буде щасливим.

Сватання

По суті це була ‘пробна куля’ – чи погодиться сім’я нареченої на шлюб. Свати з’ясовували, які умови потрібно виконати нареченому, щоб йому не відповіли відмовою. Свати визначали, наскільки гарна наречена, яке у неї придане, а протилежна сторона з’ясовувала, що може надати родині наречений, чи зможе він її забезпечити.

Свати говорили алегорично про ‘дівицю, червону куницю’, про товар та купця. Мистецтво такої промови відточувалося роками. Весільні звичаї на Русі не дозволяли, щоб сім’я нареченої одразу ж погоджувалася на весілля. Батьків повинні були вмовляти.

Оглядини

Їх проводили лише в тому випадку, якщо наречена була з іншого села і батьки не знали її. Тоді дізнавалися все, що можна, про її сім’ю, і йшли на оглядини. Якщо батьки добре знали один одного і нареченого з нареченою, то в оглядинах не було необхідності.

На оглядинах батьки і свати спостерігали за тим, що вміє наречена, як вона виглядає, оцінювали господарство батьків. Батько й мати нареченої приїжджали в будинок нареченого, оцінювали їхнє господарство. Наречена повинна була сидіти в кутку з обличчям, прикритим фатою, або поратися по господарству, показуючи, як вона вміє готувати, подавати страви, зустрічати гостей.

Рукобиття, або змовини

Назва обряду пішла від слів ‘бити по руках’, тобто домовлятися. Це було усне закріплення змовин, фактично обговорення сучасного шлюбного контракту. Під час змовин з’ясовували, що отримає в придане наречена, а що дасть сім’я нареченого. Тут розподілялися весільні ролі, хто де буде сидіти, хто що буде робити під час весільних урочистостей.

На знак того, що всі пункти обговорили і взаємно дійшли згоди, батьки сімей били по руках. Тобто закріплювали договір рукобиття. Далі сім’ї дарували один одному щедрі подарунки, влаштовували частування, їли та пили.

Дівич-вечір і парубочий вечір

Ці красиві й цікаві за своєю суттю обряди дійшли до наших днів. Весільні традиції на Русі наказували збиратися на дівич-вечір подружкам, щоб провести незаміжнє життя. Зазвичай збиралися до 15 дівчат, а сам дівич-вечір міг тривати до двох тижнів. У цей час шили і міряли весільні наряди, розплітали косу – важливий ритуал прощання з дівоцтвом, вільним життям у батьківському домі. Це називалося завішування. Подруги співали веселі або сумні пісні, а наречена голосила (причет).

Парубич-вечір проходив набагато веселіше. Це були козацькі забави, гуляння, запальне прощання з холостяцьким життям. Увечері на дівич-вечір заглядав наречений з друзями, дарував дівчатам скриньку з горіхами, медом, солодощами, цукерками та пряниками. Наречена пригощала його й хлопців чаєм, всіляко виявляючи повагу.

Вінчання

Це був найважливіший ритуал сімейного життя. На вінчання батьки благословляли молодих старовинною іконою, яка передавалася з покоління в покоління. А ще – хлібом-сіллю. Так само зустрічали з церкви вже повінчану пару. Потім наречену везли в будинок нареченого, де й проходило пишне весілля.

Шлюбна ніч

За стародавнім звичаєм, молоді ділили весільний коровай прямо на шлюбному ложі. Ще більш давня традиція Стародавньої Русі наказувала розділити на ньому смажену курку. Ділив її наречений як майбутній глава сім’ї. Пізніше цей гастрономічний ритуал пішов у небуття. Шлюбна ніч перетворилася на красиву традицію, яка живе й понині.