Рушник на весілля, традиції весільного рушника

В Україні рушнику здавна відводилася велика честь і роль у багатьох народних обрядах. Особливо у підготовці до таких урочистостей, як весілля. Рукобитний рушник був найбільшим і найкрасивішим. Його дарували нареченому від батьків нареченої після сватання, як знак згоди на шлюб. Дівчина вишивала рушники для сім’ї свого обранця, їх потім використовували під час весільної церемонії.

У свідків наявність рушників було обов’язковим, як і у дружок, які пов’язували їх на грудях хрест-навхрест. Готувалися спеціальні ‘благословенні рушники’, якими батьки прикрашали ікони для благословення своїх дітей перед вінчанням. Це були гарні розшиті рушники, з вишивкою переважно червоного кольору.

Весільний рушник

Під час вінчальної церемонії (зараз у процесі одруження та в РАЦСі) свідки розстеляли білий ‘вінчальний’ рушник, на який ставали молоді. Він символізував хмару, на якому наречений з нареченою немов піднімалися в Царство Небесне, де їхній шлюб благословляв сам Господь і скріплював їх священними узами шлюбу.

Потім священнослужитель перев’язував руки молодих спеціальним ‘союзним’ рушником, що символізувало фортецю духовних уз, прихильність нареченого та нареченої одне до одного, єднання. Це були рушники з рослинним орнаментом, іменні та рушники з написами ‘злагода та любов’.

Після вінчання і церемонії одруження батьки зустрічали молодих з весільним короваєм. Коровай лежав на ‘хлібосольному’ рушнику із зображенням пари жайворонків або голубів. Вони символізували щасливих і закоханих молодят, які будуть вірними, щирими по відношенню один до одного і в подальшому сімейному житті. З боків на рушнику вишивали квіткові, рослинні орнаменти як побажання благополуччя і процвітання.

Взагалі всі весільні рушники вишивалися вручну. Рушник частіше був двостороннім: одна сторона для жениха, інша – для нареченої, з відповідною символікою. Незважаючи на те, що зображення могли бути різними, вони розташовувалися симетрично з однаковою кількістю символів і розмірів. Вишивка йшла в три поверхи: 1 – дерево роду, де зображувалися птиці; 2 – побажання молодим; 3 – берегині, чоловіча й жіноча символіка, ініціали молодих.

Рушник на весілля: орнаменти

Якщо вже мова зайшла про орнамент, то варто сказати, що символізувала та чи інша вишивка на рушнику:

• Виноград – радість від створення сім’ї.
• Сади винограду – життєва смуга, нива, де чоловік – засновник роду, а дружина оберігає і піклується про їхнє родовідне дерево, яке пустило коріння.
• Дуб – язичницький символ – зображення бога сонця Перуна, чоловічий знак, який дарував женихові вічну чоловічу силу і енергію життя.
• Дуб і калина – чоловіча і жіноча неймовірна краса і сила.
• Калина – українське родове дерево. Червоні ягоди – символ довголіття сім’ї, безсмертя роду.
• Ластівка – добрий вісник, підказувач і радник, який дбає про зміцнення сімейного господарства.
• Лілія – жіночий символ – невинність і чистота, жіноча краса і енергія. Часто вишивали не лише квітку, але й бутон з листям, які композиційно зображували зародження нової сім’ї, життя, сімейний розвиток.
• Павич / жар-птиця – сімейне щастя.
• Троянда – безперервне сонячне благословення і рух уперед.
• Соловей і зозуля – символ дівочого рушника – народження нової сім’ї і продовження сімейного роду.
• Соколи – молодята. Часто соколи або, наприклад, голуби вишивали з розгорнутими один до одного голівками або з гілочкою калини у дзьобі – це уособлювало утворення нової сім’ї, закоханих молодят.
• Хміль – молодість і любов.

Потім весільні рушники зберігали в будинку молодих як сімейні реліквії. Під час сімейних свят ними прикрашали хату. До речі, наречена, в’їжджаючи в будинок нареченого, привозила з собою придане, у якому обов’язково були рушники.

Гарний вишитий і яскраво розписаний рушник і сьогодні цінується в народі. Шануйте рушник і Ви – він обов’язково принесе добробут та мир у родину.